У кожної людини є мрія. У мене - вона осіння. Ні, Ви не подумайте, що я так люблю Осінь. Звичайно, яскраві, строкаті листя, укрывшие землю оксамитовим килимом - це дуже мило, але справа не в цьому. Чомусь при слові осінь, мені пригадуються гори в золотий листі, дикі кози зі смішними й забавними мордочками короткими ніжками.

Пригадується запах свободи, скошеної трави і чогось ще такого з дитинства. Карпати... ось моя мрія. Та саме вони, і саме восени може когось лякають вже не такі теплі деньки, пробігають сірі хмаринки або проливні дощі, але тільки не мене... Моє серце навіки віддане їм...

Що ж ще манить мене туди крім прекрасної і зачаровывающей погляд природи? Та все! Куди не глянь - все зачіпає найтонші струни моєї душі! Це і добродушні люди, їх простий , але зрозумілий для душі український говір, трембіти, прозвані в народі «українськими мобілками», чудові твори архітектури, смачний ароматний кави, львівський шоколад, тісні вулички, затишні дворики... Дух місцевих жителів.

Спогади прекрасні.. хоча вони і з далекого дитинства. Але мені все ж здається, що я ще не раз повернуся в ці чудові місця.

А зараз мені хотілося б розповісти Вам трохи про «душі» (серце) цих чудових місць - місті Львові. Львів - місто-загадка. Це місце-з надзвичайно цікавою історією, дивно гармонійної архітектурою в стилі «бароко» та «неоготики», душевною атмосферою і чуйними і добрими людьми. У цьому місті гармонійно переплітаються історії трьох великих держав Європи: Радянського Союзу, Польщі та Австрії. Побродите містом і Ви побачите частинку кожної держави в хитромудрих архітектурних будівлях, витіюватих вузьких вуличок з бруківкою. Подивіться виступи бродячих артистів, відчуйте атмосферу міста.